Неточності та суперечності застарілого законодавства України, на жаль, давно стали нормою нашого життя. Особливо це стосується податків. Один із них має довгу історію і дуже короткий список платників.

Маю на увазі так званий податок на рекламу, яку розміщують українські компанії за кордоном, який запровадили в далекому 1997 році. І про який мало хто взагалі знає. Він вимагає від юридичних осіб на території України сплачувати до бюджету України 20% від суми, яку вони витратили на оплату рекламних послуг, наданих нерезидентом. Тобто, замовивши рекламу в Facebook чи Twitter, людина має сплатити за послугу виконавцю там – і ще 20% від суми – у нас. Як наслідок – ціна на рекламу за межами України суттєво зростає. ?

Ефективність норми буквально під кількома знаками питання. 

Давайте уявимо ситуацію, що підприємці, які виробляють однаковий товар та просувають його на ринку України, хочуть замовити рекламу, скажімо, в Instagram. Тільки один виробник – базується за кордоном, а інший – цілком провадить свій бізнес в Україні. У цій ситуації спрацьовує абсурдність податку на рекламу, адже українському виробнику доведеться сплатити на 20% більше за послуги Instagram, ніж його візаві з іншої країни. Адже іноземці не сплачують податку на рекламу від нерезидентів, тобто ця застаріла норма не надає українському виробнику конкурентних переваг, а навпаки – змушує підвищити вартість свого товару.

Станом на 2018 рік в Україні рекламну діяльність здійснювали 8 521 компанія (Держстат). А згадані 20% платили тільки 136 із них, тобто 1,6% компаній, що здійснюють таку діяльність. При цьому найбільш імовірне пояснення – решта просто вивела в готівку суму сплати та скористалася послугами фізичних осіб, які за цю послугу сплатили. Адже, нагадаю, податок сплачували тільки юридичні особи

У 2019 році в Україні замовлено digital-реклами на 14 516 млн грн, отже, компанії мали би сплатити 2 903,28 млн грн податків на рекламу від нерезидентів. Але держава отримала за перше півріччя 2019 року всього 21,50 млн грн. Тобто, якщо припустити, що за друге півріччя було стільки ж надходжень до державного бюджету, то у 2019 році сплачено лише 1,48% податків. (Розрахунки проводили на основі даних аналітики  Української рекламної коаліції).

Тобто, цей податок фактично не працює, адже його сплачує дуже маленька частка ринку, і, за нашими даними, це, в основному, – компанії державної та комунальної форми власності.

І на додачу – ні в Європі, ні в США такого податку взагалі не існує. Жодна іноземна компанія не сплачує податку за придбання реклами в зарубіжних компаніях. І тоді як світ став глобальним, складно зрозуміти логіку дестимулювання замовлення послуг іноземних компаній поза територією України. 

Ймовірний новий податок та закон 1210 може ускладнити ситуацію з рекламою  

На сьогодні ситуація з цією нормою Податкового кодексу “дев’яностих” взагалі ускладнилась. Президент підписав законопроєкт 1210, який зобов’язує сплачувати податок на рекламу не тільки юридичних осіб, а й ФОПів. Тобто невеликі підприємці, яким, приміром, потрібно замовити рекламу в Google чи Facebook, тепер будуть змушені сплачувати 20% податку.

Маю інформацію, що зараз більшість компаній за послуги з реклами сплачує через офшори чи фізичних осіб. І, на мою думку, закон 1210 цієї ситуації не виправить, а навпаки – стимулюватиме бізнес шукати інших шляхів.

Крім цього, у Раді очікує розгляду законопроєкт № 2634 про ПДВ для електронних послуг, які надаються українцям іноземними компаніями без офісів в Україні. Цей документ пропонує до переліку тих, хто повинен платити ПДВ, додати нерезидентів, у яких немає представництва в Україні і які постачають фізособам в Україні електронні послуги. До цього списку додають і посередників у таких операціях.?

Тобто, якщо Парламент підтримає норму про нарахування 20% ПДВ для соцмереж та онлайн-сервісів, то компанії, які хочуть щось замовити в нерезидента, будуть змушені сплатити 20% за старим Податковим кодексом + ще 20% ПДВ.

Нагадаю, що все це, по суті, доведеться платити нам – користувачам, адже додаткові податки тягнуть за собою збільшення вартості кожної послуги.

Як ми хочемо врятувати бізнес від 40% податку на рекламу, яку надають іноземні компанії 

Я вважаю, що цю неефективну норму Податкового кодексу 97-го року потрібно повністю скасувати. Адже ставка у 20% не завадила виводити кошти за кордон, не наповнює бюджету і, очевидно, майже не виконується. Крім того, хочу наголосити, що маркетингові послуги, які українські компанії замовляють за кордоном, взагалі не підлягають оподаткуванню. 

Якщо 20% ПДВ для іноземних компаній, які надають послуги в Україні, можна зрозуміти, тим більше, коли це нормальна практика у світі; то норма застарілого Податкового кодексу взагалі є абсурдною.

Тому ми вирішили посприяти найшвидшому скасуванню податку на рекламу, надану нерезидентами. Оскільки зараз в Офісі Президента створена робоча група, яка готує зміни до норм, що запроваджуються законом 1210, Мінцифри вже надало свої пропозиції, в тому числі – скасування цієї норми взагалі: як для юридичних осіб, так і для ФОПів. 

Мінцифри виступає за звільнення бізнесу від застарілих та непотрібних податків та вже зараз очікує на підтримку Офісу Президента та Верховної Ради.

Колонка для видання Ліга.Tech

(Пока оценок нет)

Loading...